Максим Березовський - найвидатніший український та російський композитор XVIII ст., творець національного класицистичного хорового концерту, у творчості якого вперше втілилися ведучі жанри західноєвропейської музики: опера, камерно-інструментальні твори та нові церковні хорові форми.

Життя Березовського - це яскраве явище з блискучими злетами та стрімкими падіннями, що нагадує авантюрні романи тієї епохи. Відсутність більшості фактів його біографії а також надзвичайні життєві успіхи та розчарування дали привід романтизації особистості Березовського у пригодницькій та популярній літературі. Досі для нас відкрита лише незначна частина його життєвого шляху. Навіть дата народження композитора викликає сумнів (1745?-1777). Про походження Березовського та його навчання існують лише усні перекази, які стверджують, що майбутній композитор походив із «козаків міста Глухова»на Східній Україні (батько Созонт) та вчився у славетній Києво-Могилянській академії. М.Березовський володів визначним голосом, бо вже в 1758 р. він співав у капелі великого князя Павла Федоровича в м. Оранієнбаум (тепер м. Ломоносов біля Санкт-Петербурга), а з 1762 р. став артистом придворної Санкт-Петербурзької «італійської капели». У 60-ті роки, під впливом духовних концертів, що створені були італійськими придворними композиторами, М.Березовський пише хорові концерти у новому «італійському стилі». Ці композиції отримали визнання російського двору. Наприкінці 60-х років Березовського відправили до Італії на навчання у м. Болонья до славетного падре Мартіні, який схвально відгукнувся про музичне обдарування свого учня. У травні 1771 р. Березовський успішно склав іспит у Болонській філармонічній академії і отримав звання «академіка-композитора» («accademico-compositore»). Трагедія Березовського розпочалася із поверненням до Санкт-Петербурга у 1773 р. Кілька років, що їх композитор провів у пошуках роботи, спричинилися до страшної депресії, яка призвела його до трагічної загибелі у березні 1777 р. «Я як по смерті його нічого не залишилося і поховати тіло нема чим...ї - так зазначено у записці директора придворних театрів Росії Івана Єлагіна про смерть найвизначнішого композитора Східної Європи, болонського академіка музики Максима Березовського.

Творчість М.Березовського досить різноманітна: хорові концерти, кантати, літургійні піснеспіви, опера, камерно-інструментальні твори. Проте, більшість із цих композицій не віднайдена. Скажімо, із відомих за списком 18 хорових концертів знайдено усього 3, а щодо автентичності його композицій, то збережений лише єдиний нотний автограф - екзаменаційний антифон на звання академіка музики у Болонській академії. Тож відкриття Березовського триває. Але й те, що віднайдено з його творчої спадщини, вражає винятковою оригінальністю, яскравістю образів та силою виразу. Гострота драматичних конфліктів, надзвичайна чутливість до соціальної несправедливості висловлені Березовським з такою титанічною силою, що його творчість стає в ряд із творами найзначніших майстрів своєї доби. За своє коротке життя Березовський пройшов великий шлях від бароко до класицизму, а жанровий діапазон його творів простягається від опери-seria («Demoofonte») до камерно-інструментальної музики (соната для скрипки і чембало). Але найбільшу славу Березовському принесла його хорова творчість. Саме у церковних хорах та хорових концертах могутній талант Березовського виявився у повній мірі. Він не тільки утворив форму чотирьохчастинного класицистичного хорового концерту, але й вперше підняв у них тему страждання творця до рівня філософської ідеї боротьби добра і зла. Сила виразу цієї ідеї підносить композиції Березовського до таких шедеврів світової музичної культури як пізні твори В.Моцарта та симфонії Л.Бетховена. Лірико-драматичний тип обдарування Березовського дозволив йому створити ряд літургійних творів, в яких світлий, чистий релігійний настрій передається у піднесеній манері радісного релігійного екстазу, що нагадує напоєні світлом образи Д.Палестрини, а виразна мелодичність, в якій відчуваються інтонації українських пісень, полонить душу силою і глибиною почуттів. Справжній професіонал, Березовський використовує широкий інтонаційний арсенал, акумулюючи у своїй творчості найвизначніші надбання минулого і пророкуючи явища майбутнього. Березовський був у забутті до середини XIX ст., коли його твори починають виконуватися, а творчість досліджуватися. Події початку XX ст. перервали цей процес і знищили значну кількість композицій Березовського. Лише у другій половині XX ст. творчість композитора поволі починає відроджуватися.

Віднайдені твори відразу входять у музичний обіг і широко пропагуються як в Україні, так і далеко за її межами.

ЛІТУРГІЯ. Хоровий цикл Літургії було створено Березовським, скоріше за все, у 70-ті роки XVIII ст., під час його перебування в Італії. Літургія має явні ознаки циклічного твору та стильово однорідна. Березовський не наслідує тих традиційних авторських Літургій попередніх українських авторів, які відзначені невизначеною кількістю частин та мінливістю фактури. Він намагається упорядкувати Літургію, вилучивши з неї невеликі піснеспіви та сконцентрувавшись на найважливіших. Кожен з цих піснеспівів є вагомим і відіграє роль своєрідного літургічного центру. Можливо тут Березовський намагався наблизити музичну форму православної Літургії до католицької Меси. Піснеспіви Літургії відзначаються скупими, але дуже виразними і красивими мелодіями, в яких вгадуються українські пісенні мотиви. Березовський вперше своєрідно використовує вітчизняну традицію хорового акордового речитативу, так званого церковного «читка» («Вірую», «Святий Боже»), створюючи маленькі шедеври православного церковного співу.

ПРИЧАСНІ ВІРШІ - великий хоровий цикл, що складається з піснеспівів, створених у різний час. Деякі з Причасних не віднайдені. Частина з наявних піснеспівів, імовірно, створена в італійський період. Деякі з віднайдених Причасних досі викликають сумнів у музикознавців щодо їх належності Максиму Березовському. Тому на диску записані лише певним чином атрибутовані Причасні вірші. Судячи з відомої кількості Причасних, Березовський вперше у вітчизняній традиції розспівав цю літургічну форму піснеспівів, причому, можливо, надаючи їм форми музичного циклу. Загалом, Причасні вірші є малою літургічною віршовою формою, що складається із двострофового вірша та приспіву на «Алилуя». Березовський перетворює ці невеликі піснеспіви у складні поліфонічні композиції, які наближаються до хорових концертів як за формою («Хваліте Господа»), так і за змістом («Знаменася на нас», «Блажені яже ізбрал»). Найтонше плетиво поліфонічних голосів Причасних переносить слухачів у світ божественної краси і любові і досягaє такого враження, якого досягали лише поодинокі особистості, такі як Д.Палестрина, С.Рахманінов. Причасні вірші є одним із вершинних досягнень Березовського, а художні якості таких з них як, скажімо, «Блажені яже ізбрал» не мають аналогів не тільки у вітчизняній, але й у європейській музиці.

ХОРОВІ КОНЦЕРТИ. Віднайдені три хорові концерти Березовського репрезентують різні етапи його творчості, що відрізняються стильовими та образними характеристиками.

БОГ В СТА СОНМІ БОГОВ. Судячи з повідомлень сучасників Березовського, цей твір був першим концертом композитора. Про це свідчать і музичні якості цього твору. У багаточастинному концерті (6 частин) відчувається сильний вплив барочної хорової техніки. Гнівний, звинувачувальний текст 81 псалма про несправедливість земних суддів, змальований у традиційних для партесних концертів образних контрастах, різких змінах темпу, динаміки, протиставленнях tutti i soli. Образи неправедних суддів та ницих і убогих подані у ньому із біблійною суворістю та скорботною замилуваністю, що так характерна для партесних творів. Проте, в цьому концерті є і масштабні теми, і контраст частин, і інтонаційні арки, тобто елементи, що характеризуватимуть концерти нового типу. У вітчизняній літературі цей концерт є унікальним зразком перехідного концерту від барокових до класицистичних форм.

ГОСПОДЬ, ВОЦАРИСЯ. Концерт також належить до ранніх творів Березовського. Проте, на відміну від попереднього, цей концерт відноситься до нового періоду - періоду хорового циклічного концерту. Це панегіричний, прославний твір, який увесь пронизаний славленням Творця та Його діянь (текст 92 Псалма). Світлий, радісний характер цього твору, нейтральний тематизм свідчать про намагання композитора перейнятися прийомами його вчителів-італійців. Струнка чотирьохчастинна структура концерту, вмілі, професійні прийоми хорового письма говорять про сильну школу, що її отримав Березовський, в результаті чого перед нами постає повністю сформований твір нової формації.

НЕ ОТВЕРЖИ МЕНЕ ВО ВРЕМЯ СТАРОСТИ. Найвідоміший концерт Березовського, що створив епоху у європейській хоровій музиці та приніс композитору світову славу. Відомо, що Березовський написав два концерта з такою назвою. Ранній, двохорний, що, можливо, створений під впливом такого ж концерту вчителя Березовського - Андрія Рачинського, - не віднайдений. Пропонований концерт належить до пізніх концертів Березовського, в якому втілилися найкращі якості музичного обдарування композитора. Концерт «Не отвержи мене» багато видавався і досліджувався. Довгий час це був єдиний хоровий твір Березовського, який увійшов в усі енциклопедії світу. Концерт «Не отвержи мене» є класичним зразком циклічного хорового концерту, що створений за принципом венеціанської кантати: розвинутий тематизм у контрастних частинах із заключною фугою. Така структура згодом буде використана Дмитром Бортнянським і становитиме еталон вітчизняного циклічного хорового концерту. Проте, окрім професійних якостей, в концерті «Не отвержи мене» вражає глибина філософських роздумів про долю людини та її місце у світі (текст з окремих віршів 70 Псалма). У цьому Березовський стоїть на передових позиціях найвидатніших гуманістів свого часу і навіть випереджає їх, піднімаючи питання, що турбуватимуть людство лише згодом, у наступному столітті. Недаремно дослідники відзначали подібність знаменитого «ритму долі» з заключної фуги концерту Березовського та 5 симфонії Л.Бетховена. Музика концерту настільки ємка та глибоко образна, що кожне покоління музикантів прочитуватиме цей твір по-своєму, відшукуючи у ньому співзвуччя сучасності. Концерт "Не отвержи мене" є етапним твором, який не тільки збагатив європейську музичну скарбницю, але й відкрив світові прекрасну душу української музики, музики Максима Березовського та його молодших співвітчизників: Дмитра Бортнянського та Артемія Веделя.

Кандидат мистецтвознавства

професор Мстислав Юрченко